У зв’язку з внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розміру штрафів, відповідальності та прав органів ДАІ при виконанні своїх обов’язків пропонується наступний довідковий матеріал щодо новел в законодавсті.

Основною першою новелою є те, що законом передбачається фіксація порушень працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, які можуть бути встановлені як в місті (перехрестя, вулиці) так і поза містом на трасах. При цьому до відповідальності притягаються власники зафіксованого автомобіля. І якщо порушила інша особа, то саме власник повинен доказувати причетність до порушення іншої особи.

Другою новелою є те, що в разі складання протоколу про адміністративне правопорушення (за винятком тих випадків коли стягнення (наприклад, штраф) накладається і стягується на місці порушення), останній складається в двох рівнозначних екземплярах, один з яких вручається під розписку порушнику. Раніше такого не було. Отримання протоколу дозволить особі, що притягається до відповідальності докладно його вивчити і якісніше оспорювати. Дуже важливим є, щоб працівник ДАІ роз’яснив права, передбачені ст. 268 Кодексу і Конституцією. У випадку нероз’яснення (а вони цього не люблять робити) можна у відповідній графі зробити запис, що права не роз’яснили і це буде підставою для ненакладення стягнення або оскарження постанови.

Третьою новелою є доповнення Кодексу статтею про заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. До них відносять адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів у тому числі посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Умовами їх застосування є 1) пряме передбачення законами України, 2) з метою припинення адміністративних правопорушень та 3) коли вичерпано інші заходи впливу. Останній третій пункт є важливим, оскільки, з юридичного погляду, завжди є можливість доказувати, що ДАІ-шник міг використати інші заходи впливу.

Варто пам’ятати, що Тимчасове вилучення посвідчення водія може мати місце лише при умові, що особі загрожує позбавлення права керування транспортним засобом. Тимчасове затримання транспортних засобів проводиться лише у випадках, що передбачені частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1 Кодексу, при цьому працівник ДАІ повинен дати можливість особі повідомити іншу (наприклад друга) про потребу забрати транспортний засіб.

Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Варто пам’ятати, що залишається чинною ст. 265 Кодексу, відповідно до якої речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів ДАІ, про що складається протокол. На цій підставі ДАІ-шник має формальне право вилучити автомобіль як знаряддя правопорушення, при чому у всіх без винятку статтях. В таких випадках потрібно говорити про те, що ці правила вже не діють, оскільки є спеціальні статті про Тимчасове вилучення посвідчення водія, затримання транспортних засобів і т.п.

Проте, є й хороша четверта новела – усі вищевказані заходи можна оскаржити до суду чи до вищестоящих органів.

ДАІ-шникам в багатьох випадках повернули право накладати стягнення. З цього слідує варто запам’ятати, що особа завжди має право знати коли і де буде розглядатися її справа. Щодо місця розгляду справи, то помилковою є думка про те, що це може бути і за місцем проживання порушника. Загальне правило таке – стягнення накладається за місцем порушення, і лише з “доброї волі” інспектора ДАІ справа може попасти за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Важливим є те, що інспектору надано право накладати стягнення на місці. Якщо особа не заперечує проти стягнення, то протокол може не складатись і виноситься просто постанова, яка вручається під розписку разом з квитанцією і одночасно оплачується порушником. Якщо порушник не має коштів оплатити, чи не може з інших причин сплатити штраф, тоді діє загальне правило: сплатити штраф протягом 15 днів з моменту отримання постанови або 15 днів з моменту відхилення скарги на цю постанову.

Якщо інспектор не має права накладати штраф чи інше стягнення, він направляє справу до іншого органу (найчастіше суду), який розглядає її в 15-денний строк.

І постанову суду і інспектора ДАІ можна оскаржити в 10-денний строк.

Треба пам’ятати, що стягнення не може бути накладене пізніше 2 місяців з моменту виявлення порушення (складення протоколу наприклад), а якщо розглядає суд – 3 місяців.

Важливою п’ятою новелою є те, що у разі добровільної несплати суми штрафу правопорушником у 15-денний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. (ці норми діють з 01 січня 2009 року).

Ну і для тих, хто дуже любить сперечатися і йти до кінця, законом передбачене право оскаржувати і постанову суду. Раніше такого не було. Оскаржити можна до апеляційного суду у 10-денний строк.

Постанова про адміністративне стягнення не може виконуватися, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Автор: Слоневський Маркіян, Керівник служби правового забезпечення діяльності Харківської філії ВАТ Концерн Галнафтогаз
Источник: www.lawyer-house.com.ua